Нравится Страница
ЦБТ Центр біржових технологій

Експерт: «Турецький потік» був важливий і як важіль управління відносинами між РФ і Україною»

Незважаючи на міжнародні санкції Росія поступово вводить в експлуатацію нові газопроводи, які здатні безперебійно постачати блакитне паливо до країн ЄС в обхід України. 8 січня в Стамбулі пройшла урочиста церемонія запуску газопроводу «Турецький потік», який буде постачати російський газ крім самої Туреччини ще в Сербію і Болгарію по дну Чорного моря. Звичайно, ті обсяги палива, які підуть в ці європейські країни, не будуть прокачуватися через газотранспортну систему України. Але хто дійсно виграв і хто програв на цьому етапі газової війни, UA-Times пояснив аналітик «Центру біржових технологій» Максим Орищак.

Збитки Газпрому

«Політично «Турецький потік» був важливий і як важіль управління відносинами між Росією і Україною, і як драйвер домовленостей з Туреччиною з різних питань, а в якийсь момент, і як певна незалежність від зовнішньополітичних рішень України, – зазначив Максим Орищак. – Спробу обійти Україну можна вважати невдалою і витратною, проте такі кроки розробляються політичними стратегами, відповідно доцільність дій може бути видно не в моменті, а через роки. Не тільки на етапі поточної домовленості поставок газу через Україну на найближчі п’ять років, а й через 10-15 років».

Експерт каже, що якщо вірити офіційним даним вартості проекту «Турецький потік» в $20 млрд, то з потенціалом зниження ціни на газ цей проект не окупиться і в найближчі півстоліття. За різними даними, збитки Газпрому можуть скласти до $13 млрд. «Так, зараз ціна на газ може падати, і може бути збільшений обсяг пропозиції з боку американських підприємств, але, це і є конкуренція. Здорова конкуренція з ризиками Газпрому у вигляді невизначеного терміну окупності проекту. Сам факт наявності альтернативного газ потоку може сформувати більш лояльне ставлення Європи до Росії, а не до Америки, в інших питаннях, наприклад», – констатує Орищак.

Збитки України

В останні години 2019 року НАК «Нафтогаз» і ПАТ «Газпром» вдалося підписати новий контракт про транзит газу на п’ять найближчих років. Причому, Києву вдалося уникнути невигідної для себе умови «качай або плати». Однак «Турецький потік» позбавить нас частини прибутку.

«Вже зараз «Турецький потік» виступає як фактор «недостачі» в бюджеті України, але міг би бути причиною значного подорожчання життя держави в цілому. За різними оцінками, недостача бюджету України складе до $450 млн в рік через запуск «Турецького потоку», – вважає експерт. – Що стосується договору Нафтогазу з Газпромом, питання абсолютно політичного характеру. Це рішення можна назвати миролюбним в рамках тих умов, в яких країни жили останні майже п’ять років. Крок назустріч один одному, готовність йти на партнерські відносини, незалежно від того, як це сприймає населення країни, є вагомим аргументом у бік розширення економічного впливу України. Росія, в свою чергу, зберігає потік і підтримує сусідню економіку. При виникненні будь-яких проблемних ситуацій з «Турецьким потоком» будь-якого характеру (можна згадати 2019 рік, коли було зіпсовано якість нафти, яку подають через Білорусь), у Росії залишиться можливість працювати з Європою через Україну».

Фактор США

Сьогодні газотранспортні проекти є важелем впливу в регіоні. Природно таким є і «Турецький потік». Але, на думку Орищака, Росія все одно буде втрачати позиції на газовому ринку Європи через зовнішню політику американського президента Дональда Трампа.

«Спроба США “Make America great again” спровокувала розвиток більш конкурентного середовища, з одного боку. З іншого – зовнішня політика США дала поштовх на зміну інвестиційних настроїв в світі, – говорить аналітик «Центру біржових технологій». – Наприклад, підштовхнула попит на золото (в світі вартість тройської унції за період правління Трампа зросла на 29% до рівня $1550). Скоротився попит на долари США як надійну валюту в торгових відносинах (багато країн переходять на розрахунок в національних валютах), для збереження в золотовалютні резерви (Росія, наприклад, активно проводить політику дедолларизация, вже в 2020 році частка в ЗВР країни менше 24%, проти 43% роком раніше).

Змінилися обсяги нафтовидобутку країнами ОПЕК+. Сповільнилася світова економіка – після впевненого зростання в 2017 році – початку 2018 року темпи розвитку світової економіки в минулому році склали 3,3% – в порівнянні з 3,6% роком раніше).

Стали масово боротися за зовнішні ринки, шляхом зниження ставок у всіх країнах. Так, 2019 рік пройшов під гаслом «зм’якшуємо монетарну політику разом» – практично всі світові ЦБ знижували ставки або запускали нові програми викупу активів. Наприклад, Федеральна резервна система США тричі знижувала ставку, також пом’якшували монетарну політику ЦБ РФ, НБУ, Нова Зеландія, Австралія, Мексика, Індія і т.д. Ця тенденція продовжиться і в 2020 році.

Тобто газовий ринок Європи відкритий до пропозицій ззовні, і, будучи важливим політичним партнером для обох сторін, і США, і Європи, буде причиною для продовження зниження цін на міжнародній арені».

Джерело