ЦБТ Центр біржових технологій

Вперед, у минуле: як далеко криза відкине економіку України

«Коментарі» розбиралися, скільки років Україна втратить на відновлення після кризи і що може зробити українська влада, щоб якомога швидше підняти економіку країни з колін.

Україна тільки й робить, що наздоганяє. В кращому випадку – європейських сусідів, за якими нам ніяк не встигнути, в гіршому – саму себе в минулому. Всі роки незалежності ми тільки й робимо, що порівнюємо вітчизняну економіку з рівнем 1990 року 2000-го, 2008-го, 2013-го… І порівняння майже весь час опиняються на користь давно минулих днів. Як говориться у відомому жарті, останні події показали, що передостанні були не такі вже й погані.

2020-й ознаменувався новою кризою: пандемія й проблеми у світовій економіці наклалися на не найсприятливіші умови всередині країни, і виявилося, що економічний апокаліпсис вже близько. Причому, що вже зовсім сумно, чимало економістів вважають, що ця криза має всі шанси затягнутися не на місяці, а на роки. Експерти попереджають: не виключено, що на нас чекає повторення Великої депресії – не географічне, а по тривалості кризи. Тобто, довжиною близько чотирьох років.

“Нуріель Рубіні говорив про те, що ця криза перевищить показники 2008 року і навіть назвав її “дуже великою депресією”, – розповідає експерт інституту Growford Олексій Кущ. – Дійсно, дана криза унікальна, оскільки вона відбувається на зламі технологічних укладів (а таке трапляється раз на 20-30 років), в умовах, коли наслідки кризи 2008-го у фінансовій системі ще не були повністю подолані, і все це ускладнюється раптовою зупинкою економік у зв’язку з карантином”.

При цьому, продовжує експерт, ситуацію погіршують ще кілька факторів.

По-перше, не виключена друга хвиля пандемії та карантину взимку 2021 року. По-друге, монетарне стимулювання не дасть ефекту, як у 2009-му, оскільки можливості для монетарних маневрів значно звузилися. Для порівняння: у 2008-му ставка ФРС знизилась з 5,5% до нуля, а зараз – з 1,5% до нуля. Тобто, монетарний імпульс був використаний втричі швидше. По-третє, активно почнуть проявлятися регіональні конфлікти, не обов’язково військові, а торговельні, економічні. Найбільшим “білим лебедем” буде торгова і технологічна війна між Китаєм і групою “США, Канада, Нова Зеландія, Австралія і Великобританія”.

Криза економіки України: світ падає, а ми – за ним

Днями з не надто оптимістичним прогнозом виступила директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва. За її словами, світовій економіці на відновлення після пандемії COVID-19 знадобиться три роки, тож на докризовий рівень вдасться вийти лише в 2023 році. Георгієва підкреслює, що в березні економічне падіння показали 170 країн.

Глава МВФ вважає, що незважаючи на пройдений пік, світова економіка буде скорочуватися далі, причому відсоток падіння буде вище, ніж у квітневому прогнозі МВФ – 3% світового ВВП в 2020-му.

Очевидно, що коли весь світ йде в “круте піке”, Україна теж осторонь не залишається. На думку Олексія Куща, ця криза цілком може обнулити зростання вартості економічних активів з 2005 року. Саме з цього часу ми почали активно інтегруватися з економічними і фінансовими світовими системами, що супроводжувалося різким зростанням вартості внутрішніх активів.

При цьому, говорячи про відновлення української економіки, не варто брати за основу заяви МВФ, продовжує експерт. За його словами, ми вкладаємо в поняття “відновлення” різні сенси. У той час як МВФ під “відновленням” розуміє перехід до колишніх темпів економічного зростання близько 3-4% в рік, ми вкладаємо в це поняття цілий набір суб’єктивних факторів і відчуттів.

Криза економіки України: про що говорять зарплати

Одним з основних таких суб’єктивних факторів є зарплати, і тут, судячи з останніх заяв прем’єра і президента, у влади далекосяжні плани. Якщо в попередні роки ми тільки й чули обіцянки зарплат в 10 тисяч євро, то у сьогоднішньої влади зовсім інша риторика. Прем’єрську заяву про те, що на 6-8 тисяч грн цілком можна прожити, днями було підкріплено президентською: мовляв, 5-6 тис. грн – це в наших умовах зовсім не бідність.

“Якщо припустити, що в уряді щось знають і озвучують реальні зарплатні горизонти, то, звернувшись до статистики, ми можемо подивитися, наскільки нас відкидає криза, – каже економіст Андрій Мартинюк. – За статистикою, в 2016-му році в Україні середньомісячна зарплата по року становила 5183 грн, у 2017-му – 7104 грн. З цієї точки зору криза відкидає нас на 3-4 роки назад”.

Директор по країнах Східної Європи компанії World Staff Віталій Михайлов погоджується. Мовляв, не виключено, що “зарплатні заяви” прозвучали не просто так. Зеленський навмисно знижує планку”, оскільки розуміє, що березневі 11 446 грн середньої зарплати – це ненадовго, і за карантин зарплати істотно знизилися. За словами Михайлова, якщо судити з пропозиціями роботодавців, то вони вже стали скромнішими, а в цілому післякарантинні пропозиції від докарантинних, за прогнозами експерта, будуть відрізнятися на третину. Хоча, звичайно, ситуації по різних галузях і по різним підприємствам відрізняються.

При цьому, каже Михайлов, не виключено, що Держстат катастрофічного падіння зарплат не покаже. Скажімо, якщо людина отримувала 10 тис. грн, але офіційною була тільки мінімалка, а зараз роботодавець став йому платити 5 тис. грн, залишивши офіційно все ту ж мінімалку, то за статистикою його дохід не зміниться, хоча в реальності впаде вдвічі.

Криза економіки України: швидкого відновлення не буде

На думку економіста Владислава Банкова, швидкого відновлення не буде, незважаючи на фантастичні обсяги грошей, які вливаються в економіки. Безумовно, це трохи пом’якшить удар кризи, але лише в країнах першого світу, а України ці заходи торкнуться опосередковано, в основному, через глибоку інтеграцію у світовий ринок праці завдяки нашим заробітчанам.

“Будь-яких адекватних кроків від нашої влади очікувати не доводиться, скоріше навпаки: тотальна фіскалізація, збільшення кількості перевірок бізнесу, посилення тиску податкових органів, і все це на ринку, що падає, коли перед бізнесом стоїть питання виживання, – констатував експерт в бесіді з “Коментарями”. – На це накладаються відверто несамовиті тарифи на електроенергію, які роблять наш бізнес неконкурентоспроможним на світових ринках”.

На думку Банкова, всі ці фактори відкидають нас у розвитку до рівня кризи 1998-го, коли уряд Кучми для пожвавлення економіки був змушений вводити спрощену систему оподаткування. А рецепт прискорення виходу з кризи, на думку Банкова, не такий вже складний: лібералізація, дерегуляція, скорочення ролі держави.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що за рівнем зарплати і купівельної спроможності українці зможуть повернутися в 2019-й не раніше 2023-го, а то й 2025-го року. Для прискорення виходу з кризи експерт радить збільшити експорт робочої сили і запустити продаж землі. Інші ідеї на кшталт кредитів МВФ, пільгових кредитів для бізнесу або “великих будівництв”, за його словами, не спрацюють.

З песимізмом дивиться в майбутнє і Олексій Кущ, який вважає, що з нинішньою моделлю ми ризикуємо взагалі ніколи не відновитися.

“Найпершим указом президента, спрямованим на зростання економіки, має стати відновлення державного суверенітету над держкомпаніями, – говорить Кущ. – Тобто тими ж “Нафтогазом”, “Укрзалізницею”, “Енергоатомом” повинна керувати держава, а не незрозумілі сили, з якими не можуть впоратися навіть президент і прем’єр. Друга умова – дерегуляція і абсолютна свобода на мікрорівні для підприємництва. І, нарешті, третій необхідний момент – стимулювання інновацій, жорсткий державний протекціонізм і нова промислова політика в частині захисту внутрішнього ринку”.

Аналітик “Центру біржових технологій” Максим Орищак вважає, що економічна активність України відновиться не раніше 2023-2024 років.

“Економіка України залежить від зовнішнього попиту на товари та послуги, від кредитів МВФ, від трудової міграції і туризму. Відповідно, чекати відновлення економіки можна після того, як відновляться країни-партнери – Китай, Європа, РФ, – зазначив експерт в бесіді з “Коментарями”. – В КНР поки спостерігається спад економіки. Слідом за спалахом епідемії, Євросоюз, борючись з коронавірусом, активно огороджується від решти світу, а РФ зайнята питаннями енергетичного ринку. Але якщо все ж сподіватися на відновлення попиту ззовні, можна чекати, що Україна знову стане привабливою для інших держав років через 5-6, а до тих пір буде змушена займатися внутрішніми питаннями. Можливо, налагоджувати внутрішнє виробництво всіх видів продукції, формувати ринок, підтримувати місцевих аграріїв”.

Криза економіки України: шукаємо переваги

До речі, Максим Орищак вважає, що Україна в ситуації з коронавірусом виявилася у відносно вигідному становищі, так як у нас багата земля і є свої продукти. Набагато важче доводиться країнам, які купують імпортні продукти.

“Усім варто зрозуміти: період глобалізації закінчився, принаймні, на найближчий рік, – каже Орищак. – Сьогодні потрібно максимально зосередитися на внутрішніх процесах: звернутися до локальних фермерів, зайнятися відновленням, підтримати кредитуванням і робочі руки. Багато українців виїхали з сіл у великі міста, але сьогодні у виграші можуть бути ті, хто повернуться до самостійного забезпечення себе їжею, тобто повернуться до села. Хоча більшість сприймають такий поворот подій як трагедію, адже вони вже звикли працювати в місті на великих виробництвах, в компаніях і так далі”.

На думку експерта, зараз такі дії населення значно полегшили становище країни в цілому. Тобто, не сидіти і чекати, що чиновники щось придумають, а зайнятися порятунком себе самостійно. Держава, в свою чергу, повинна оперативно продумати систему пільг і відстрочок комунальних платежів. Такий сценарій міг би підтримати економічну активність у країні.

Раніше “Коментарі” з’ясовували, чому половина українців живе у вічній бідності.